Дні народження та ювілеї — привід згадати дорогу людину теплими словами, побажати їй здоров’я і благополуччя. А ще — розповісти саме її історію життя. Бо кожен із нас проживає свій унікальний досвід, який може стати комусь у пригоді або ж лягти в основу книги.
День народження — це не лише дата в календарі. Це нагода згадати людину, її працю, захоплення, досягнення та події з її життя.
Сьогодні пропонуємо згадати історію фастівчанки Ольги Панчук, яка у 2025 році відзначила особливу дату — 100 років.
Про жінку, яка прожила ціле століття, свого часу розповіло місцеве видання «Фастів News City». Її життя вмістило події, про які сьогодні ми знаємо переважно з підручників: Голодомор, Другу світову війну, повоєнні роки. Ольга Петрівна не просто стала свідком цих історичних подій — вона сама пройшла через них.
З особливою гіркотою жінка згадувала роки Голодомору. Каже, родину тоді дуже рятувала корова, адже завдяки молоку вони могли хоч якось виживати. Разом із братами Ольга Петрівна ходила збирати траву, яку мама сушила, перетирала і використовувала як борошно.
«У нашого дядька тоді троє дітей померло, — розповідає Ольга Петрівна. — Загалом тоді у наших рідних померло дев’ятеро дітей і мій дід, матері батько. Він одного дня прийшов до матері, попросив хоч що-небудь дати поїсти, вона дала, що було. А на наступний день вже везуть діда мертвого на підводі. І ще кілька людей на тій підводі. А їздовий став коло двору та й гукає: «Виходьте, а то ще завтра мені за вами заїжджати!». Люди тоді страшно мерли. Але коли кому судилося».
Ольга Петрівна пережила Другу світову війну, багато років працювала вчителькою та виховала не одне покоління школярів.
А у 100 років жінка зізнавалася, що вважає себе «багатою бабусею». У неї є донька, двоє онуків, четверо правнуків та троє праправнуків.
Про своє довголіття Ольга Петрівна говорила просто й навіть із гумором:
«Стільки всякої болячки перенесла, то те боліло, то се, по лікарнях скільки їздила, але то видно так треба значить, видно така доля моя, стільки прожити», — зізнавалася жінка.
А потім жартувала:
«Оце якось лежу і думаю, а може хто неправильно порахував, скільки мені років. Але рахую, що народилась в 1925-му, а зараз 2025-й, то точно 100 років виходить».
Історія Ольги Панчук — це нагадування про те, скільки може вмістити одне людське життя. А попереду ще багато історій наших земляків, яких хочеться привітати, згадати та представити читачам.
